(Копія)Дисоціація, спричинена травмою: від інтегративного дефіциту до інтеграції особистості
(Копія)Дисоціація, спричинена травмою: від інтегративного дефіциту до інтеграції особистості
Дисоціація, спричинена травмою
Від інтегративного дефіциту до інтеграції особистості
Семінар професора Онно ван дер Харта
2 та 5 червня 2021
2 та 5 червня 2021
3000 грн
англійська + переклад українською
Оксана Лизак
запис вебінару
Про вебінар
Дисоціація є одним із центральних феноменів психічної травми.
Вона може проявлятися як порушення інтеграції досвіду, емоцій, тілесних відчуттів, пам’яті та ідентичності.
У цьому семінарі професор Онно ван дер Харт розглядає дисоціацію з позиції теорії структурної дисоціації особистості та пояснює, як травматичний досвід може призводити до інтегративних дефіцитів у психічному функціонуванні.
Учасники отримають глибше розуміння процесів дисоціації та принципів терапевтичної роботи, спрямованої на відновлення інтеграції особистості.
Програма семінару
Для кого цей курс
Викладач
Онно ван дер Харт — почесний професор психопатології хронічної травматизації Утрехтського університету (Нідерланди),
один із авторів теорії структурної дисоціації особистості.
Автор численних наукових статей та книг з психотравматології, серед яких «The Haunted Self» та «Treating Trauma-Related Dissociation».
Що ви отримаєте
Учасники отримають іменні сертифікати англійською з кількістю академічних годин «4» від Центру Навчальних проектів «Древо Пізнання» Каріне Кочарян.
Зміст:
Теорія структурної дисоціації особистості, розроблена доповідачем та його колегами на основі численних клінічних досліджень та історичних праць, натхненна, зокрема, новаторською роботою П’єра Жане, є спільною спробою зрозуміти, що відбувається з людьми, коли вони травмуються і залишаються травмованими.Теорія стверджує, що травматичний досвід – це інтегративні збої, або, скоріше, замінні інтегративні дії нижчого порядку, що призводять до поділу особистості людини, яка пережила травму, тобто динамічної біопсихосоціальної системи в цілому, яка визначає її характерні психічні та поведінкові дії.
Цей поділ включає дві або більше недостатньо інтегрованих підсистем, які називаються дисоціативними частинами особистості (також відомими як стани Селф). Деякі з них виконують функції, пов’язані з цілями в повсякденному житті. Інші частини застрягли в травматичному досвіді, включаючи невдачі в захисті; тобто вони містять травматичні спогади жертви. Чим сильніша травматизація і чим раніше вона почалася, тим більше дисоціативних частин, що включають більш складні дисоціативні розлади, пов’язані з травмою, можна очікувати.
Фазово-орієнтована терапія, стандарт лікування пацієнтів зі складними дисоціативними розладами, складається з наступних фаз:
(1) стабілізація, зменшення симптомів і навчання навичкам;
(2) лікування травматичних спогадів; і
(3) особистісна (ре)інтеграція та реабілітація.
Як зазначає Жане, фазаово-орієентована терапія спрямована на систематичне подолання багатьох фобій, які підтримують дисоціацію особистості і, таким чином, не дають їй оптимально функціонувати. Терапевтичний процес має форму спіралі, в якій ці різні фази лікування можуть чергуватися відповідно до потреб пацієнтів і складності їхньої дисоціації. Лікування в цілому передбачає підвищення адаптивності та інтегративної здатності пацієнта, покращення психічного здоров’я.